Опис
Мікроімпланти з маленькою головкою (Small Head — SH Type)
Для покращення професійних навичок, ми пропонуємо можливість відвідати одноденний курс з використання мікроімплантів при ортодонтичному лікуванні зубощелепної аномалії.
Типи мікроімплантів Абсолютного Анкоража
Залежно від мети та місця застосування розрізняють кілька типів мікроімплантів Абсолютного Анкоража
Місце введення:
Нерухома слизова оболонка на верхній та нижній щелепі, включаючи піднебіння.
Рекомендована тяга:
нікель-титанова пружина, що закриває, еластична тяга.
Визначення розмірів та місця розміщення мікроімплантів
Мікроімпланти розміром від 1,2 мм до 1,6 мм є досить маленькими, щоб їх можна було розмістити, будь-де в ротовій порожнині. У цьому розділі ми опишемо можливі місця розміщення мікроімплантів з метою утворення абсолютного ортодонтичного анкоражу. Залежно від області розміщення ми обговорюватимемо особливі умови їх встановлення.
Ми радимо вкручувати мікроімпланти у верхньощелепну кістку на глибину більше 6 мм та на 5 мм у нижню щелепу. Перед цим необхідно оцінити щільність м’якої тканини та якість кістки там, де передбачається розмістити імплант.
Під час вибору розміру мікроімпланта слід враховувати траєкторію загвинчування мікроімпланту. Мікроімплант може бути розміщений як діагонально, так і перпендикулярно щодо кіркової кістки. Зазвичай краще і простіше розміщувати мікроімпланти перпендикулярно, проте існує багато випадків, коли мікроімплант необхідно розміщувати діагонально, щоб не пошкодити суміжне коріння зубів або інші анатомічні структури.
Для діагонального розміщення краще використовувати дещо довші мікроімпланти. Виходячи з нашого досвіду, ми віддаємо перевагу, якщо це можливо, більш довгим і товстим мікроімплантам, що дозволяє отримати кращу механічну утримуючу здатність. Однак є обмеження вибору мікроімплантів одного розміру для різних ділянок розміщення. Пропонуємо до Вашої уваги рекомендації щодо вибору розмірів та місць розміщення мікроімплантів.
Рекомендації щодо розміру мікроімплантів.
Довжина мікроімплантів
Для верхньої щелепи ми рекомендуємо використовувати мікроімпланти довжиною більш ніж 6 мм, а для нижньої щелепи — не менше 5 мм. Коркова поверхня верхньої щелепи є більш тонкою і менш щільною в порівнянні з поверхнею нижньої щелепи, тому потребує довгих мікроімплантів. Принципове правило – використовувати максимально довгі мікроімпланти, які не зашкодять довколишнім тканинам. Оптимальна довжина мікроімпланту визначається під час першої процедури свердління.
Як зазначалося, обираючи відповідний розмір, слід враховувати траєкторію вкручування мікроімпланта. Очевидно, що розміщення мікроімпланту в перпендикулярному напрямку по відношенню до поверхні кістки є кращим і відносно легким. Коли замість перпендикулярного напрямку мікроімплант розміщується в діагональному, краще використовувати мікроімплант трохи довше.
І знову, як зазначалося раніше, щоб отримати кращу механічну здатність утримувати, оптимально обирати більш довгі і товсті мікроімпланти. Однак завжди слід враховувати товщину м’яких тканин та якість кістки у місці імплантації, а також анатомічні обмеження.
Діаметр мікроімплантів.
В системі AbsoAnchor для позначення серії мікроімплант використовуються номери серії. Номер 12 (діаметр 1,2 мм) та № 13 (діаметр 1,3 мм) здатні витримати до 450 г прикладеної ортодонтичної сили, за умови, що пацієнт має кіркову кістку достатніх розмірів. Однак не часто доводиться застосовувати внутрішньоротову ортодонтичну силу, яка перевищувала б 300 г. Коли ж необхідно докласти силу більшу за 300 г, лікарі можуть застосовувати мікроімпланти серії № 14 (діаметр 1,4 мм), № 15 (діаметр 1,5 мм) або №16 (діаметр 1,6 мм).
Якщо після розміщення мікроімплантів серії № 12 або № 13 не вдалося досягти бажаного рівня фіксації, лікарі повинні пробувати мікроімпланти наступних серій, доки не буде досягнуто щільного старанності мікроімпланту до кістки. Як правило, початковим мікроімплантом AbsoAnchor має бути мікроімплант серії №12 або №13 Циліндричної або Конічної форми. Мікроімпланти серії №17 та №18 були розроблені спеціально для міжщелепної фіксації під час ортогнатичного хірургічного втручання.
У нижній щелепі букальні поверхні та ретромолярні області пропонують відповідну товщину та кору високої якості для розміщення мікроімплантів. Зазвичай необхідна утримуюча здатність досягається за допомогою чотирьох та п’ятиміліметрових мікроімплантів діаметром 1,2 та 1,3 мм. Мікроімпланти діаметром від 1,4 до 1,6 мм можуть покращити утримуючу здатність, за умови, що кіркова кістка недостатньо щільна, а потрібно додати більше сили, наприклад, коли треба дистально змістити цілий зубний ряд нижньої щелепи. У випадках, коли необхідно застосувати нижньощелепні лінгвальні мікроімпланти, відмінним місцем імплантації може бути нижньощелепний валик.
Якщо застосовуються мікроімпланти великих діаметрів, особливо низько профільні з чистого титану, існує ризик осеоінтеграції, яка може призвести до труднощів видалення таких мікроімплантів.
