Всього: грн.
Всього: грн.

Книга «Мікроімпланти в ортодонтії» частина 2

8,400 грн.

Доступно під замовлення

Категорія:

Опис

мікроімпланти в ортодонтії книга

микроимпланты в ортодонтии книга
мікроімпланти в ортодонтії книга

Передмова
Професор Jae-Hyun Sung

Вперше я познайомився з традиційним ортодонтичним лікуванням за методом Еджуайс під час навчання ортодонтії в клініці Університету Kyung-Hee одразу після закінчення стоматологічного факультету Національного Університету Сеула в Кореї. Я почав використовувати у роботі стандартні брекети эджуайс, тобто, брекети з нульовим торком та ангуляцією. Пізніше я перейшов на використання брекетів із прописом Бросара. Я дуже часто застосовував стискаючі петлі Булла (так звана петля Булла) для ретракції різців після дисталізації іклів.
Результати такого лікування зазвичай були добрими. Однак, кожного разу, коли доводилося лікувати пацієнтів з патологією прикусу II класу 1 підкласу (особливо у випадках з високим кутом), використовуючи традиційну техніку еджуайс, включаючи носіння еластиків за II класом, я стикався з серйозними проблемами. Незважаючи на те, що мені вдавалося досягти задовільних результатів у плані оклюзії, дуже часто при цьому спостерігався надмірний піднебінний нахил верхніх різців, резорбція коренів різців, крива верхнього і нижнього зубних рядів ставала більш вираженою, відбувалася ротація нижньої щелепи. З огляду на описані проблеми мені було непросто спілкуватися із пацієнтами (та його сім’ями), т.к. всі ми бачили, що профіль після лікування ставав гіршим, ніж був до лікування (рис. 1). Тоді здавалося, що немає способу уникнути цих несприятливих наслідків під час лікування пацієнтів із патологією прикусу по II класу.
У 1982 році я познайомився з оригінальною технікою Твіда, модифікованою технікою Твіда та технікою диференційованої системи стабілізуючої опори. Я намагався лікувати скелетну патологію за II класом згідно з модифікованою технікою Твіда. Протокол лікування включав застосування стандартних брекетів Еджуайс і ґрунтувався на техніці диференційованої стабілізуючої опори. Результати лікування були трохи кращими, ніж ті, що досягалися при застосуванні звичайної техніки Еджуайс. Однак у процесі лікування все ще не вдавалося уникнути таких проблем як ротація нижньої щелепи донизу та взад. У квітні 1986 року я відвідав курси Tweed-Merrifield у Tucson. Тоді я усвідомив, що механіка спрямованої сили із застосуванням лицьової дуги з високою тягою з «J»-гачками дозволить мені вирішити ті складнощі та проблеми, з якими я стикався під час лікування пацієнтів з високим кутом та патологією прикусу за II класом при використанні традиційної Еджуайс-техніки в поєднанні з еластиками II класу, після того, як я змінив свій протокол лікування, мені вдалося досягти задовільних результатів, хоча тривалість лікування побільшала.
Я виявив, що було дуже складно досягти хорошої кооперації від багатьох пацієнтів через те, що при лікуванні застосовувалася лицьова дуга. Тоді мої колеги і я стали вивчати можливість використання механіки спрямованої сили без застосування лицьової дуги. Я вважав, що розуміння біомеханіки стане ключем до вирішення цієї проблеми. Ми розпочали пошук виду опори, який би не залежав від пацієнта.
На клінічній конференції, що проходила на моїй кафедрі в 1999 році, двоє випускників нашого Університету (д-р Seong-Min Bae та д-р Hyo-Sang Park) представили доповідь про результати лікування, в ході яких успішно застосовувалися хірургічні міні-гвинти для створення опори . Натхненні цим відкриттям, ми провели огляд літератури, присвяченої скелетної стабілізуючої опори за рахунок дентальних імплантів, мініпластин та інших подібних пристроїв і виявили, що й раніше існували дослідження, присвячені застосуванню дентальних імплантів в ортодонтії як стабілізуючу опору. Однак, також стало ясно, що застосування цих систем як ортодонтична опора має ряд недоліків, включаючи анатомічні обмеження внаслідок їх великого розміру, високу собівартість, збільшення терміну лікування, пов’язаного з додатковим часом, необхідним для загоєння після хірургічної маніпуляції.
Ми дійшли висновку, що застосування мікроімплантів найбільш виправдано через простоту хірургічної процедури, легкість імплантації.

Передмова 1-5 мікроімпланти в ортодонтії

Розділ 1 Історія скелетної опори в ортодонтії 7-14
Глава 2 Критерії вибору розмірів мікроімплантів та області їх встановлення 15-32
Розділ 4 Розробка нових ортодонтичних мікроімлантів та їх клінічне застосування 33-38
Глава 5 Хірургічні маніпуляції зі встановлення мікроімплантів 39-61
Розділ 6
Основи біомеханіки при використанні міні імплантів для створення опори 63-82
Розділ 7 Розбір клінічних випадків 83-163
Глава 8 Дані про відсоткові показники успішного та невдалого застосування мінігвинтів та мікроімплантів 165-173